электронная книга Анна Сагармат Богун купить и скачать книгу(Стихи), PDF


Історичний твір «Богун» про мужнього воїна, військового і державного діяча, видатного козацького полководця часу Хмельниччини – Івана Богуна (пом. 17 лютого 1664), який навіки уславився героїчними подвигами заради української державності.

Книга видана у Німеччині, 110 стор.

 

Перейти на ПЕРСОНАЛЬНЫЙ САЙТ АВТОРА


 

 


Отрывок из книги

 

Пролог


І земля горіла там,

Лід ламався під ногами.

Так заклятим ворогам,

Що насунули військами,

Відсіч козаки давали,

І загарбника тримали.

 

«За своє – на смерть стояти!», –

Дав наказ Богун , полковник, –

«За нахабство – покарати!

Хай від зброї згине змовник!»

…«Геть з затіями лихими!», –

Підхопили побратими.

 

Вже добу тривала битва

Для загарбника невдала.

За загиблими молитва,

Не встигаючи, лунала,

Потопала в ріках крові.

Смерть чекала душі нові…

 

I. Яблуневий цвіт

«Як приємно у садочку,

В затишному холодочку,

Де важкі зелені віти

І рожево-білі квіти

Сонцю яблуньки відкрили!

Ароматом оповили

Все повітря, наче медом,

Під ясни́м і чистим небом!..», –

Не приховуючи радість,

Юну, сонячну цікавість,

Промовляла так, кружляла,

Ті красоти оглядала

Дівчина струнка, білява,

Зовсім юна, худорлява.

Сіро-сині оченята,

Наче крила, рученята,

Коси довгі до поя́са,

Личко ніжне, і окраса –

Щира посмішка чарівна.

«Ти, Оленко, дуже дивна!..», –

Мовив дівчині козак,

Ставний, стриманий юнак.

Він на дерево спирався

І очима посміхався,

Дивлячись на балакучу,

Спритну і непосидючу

Юну дівчину-білявку,

У віночку, наче мавку.

«…Квітам, дереву радієш,

Розмовляти з ними вмієш.

Мавка лісова, царівна!

Нелюдська якась ти, дивна!» –

Підсумок до слів додав.

 

За хвилину упіймав

Дівчину в обійми щирі,

У щасливі синьо-сірі

Очі зазирнув з питанням,

Віднайшовши в них кохання,

Поцілунком відповів.

 

…В мить їх вітер оповив.

Прогулявся і у вітах,

У рожево-білих квітах,

Пелюстками притрусив,

Наче ковдрою прикрив

Двох закоханих, легкою,

Ніжною і запашною.

І від сміху не стримались,

Ще міцніше обійнялись

Красень і білявка мила.

Хмара смутку затулила

Оченята синьо-сірі

І вуста дівочі щирі

За коротку вже хвилину.

«…Живемо в скрутну годину.

Мій Іваночку, коханий,

Час летить і невблаганний.

Як згадаю – їдеш скоро,

Так на серці непокора

Вже за мить і оживає,

Тисне серце, наче крає.

Я не хочу розлучатись,

Будь що може з нами статись!» –

І міцніше притулилась.

 

«Нáщо знову зажурилась?», –

Обійняв козак дівчи́ну,

Приголубив, мов дитину.

«Козака життя – походи!

Буревії чи негоди

На шляху не зупиняють.

Скрути тільки надихають.

Шаблю з честю оголити,

Аби гідно захистити

Власну землю і людей:

Скривджених жінок, дітей –

Поклик серця козака,

Літнього чи юнака.

І мені не час вагатись,

У садочку милуватись,

Маю в стрій і я ставати,

Аби панству бій надати,

Покарати за нахабство.

Павлюка козаче братство

Кличе йти на допомогу,

Мушу їхати в дорогу…».

 

На словах таких відвертих,

Вже без сумнівів і впертих

Пригорнув Іван дівчи́ну,

Перед Богом вже – дружину,

У вуста поцілував.

Тихим шепотом додав:

«Не журися …і чекай,

Тільки віддано кохай!

Бо твоя любов – фортеця!

Стане в захист, обернеться

На броню мені в боях,

У запеклих у вогнях!..».

 

Так прощалися в садочку,

В затишному холодочку.

Серед квітів яблунéвих,

Білих пелюсток, рожевих

Молодий козак й дівчи́на,

Їх побачення година

Невблаганно добігала.

Богом обрана чекала

Доля вже на двох одна –

Нелегкі́ часи й війна.




Купить скачать книгу Сірко

Комментарии

 

You have no rights to post comments

Последние комментарии

 


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ.пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Книги других издательств