электронная книга Анна Сагармат Принцеса-цілителька купить и скачать книгу(Стихи), PDF


Казка «Принцеса-цілителька» про велич душі юної дівчини, яка відкрила в собі Божий дар зцілювати людей, про мужнього красеня-лицаря, справжнє світле і чисте кохання. В основі казки – історичні події з життя принцеси Едігни (1055–1109), доньки короля Франції Генріха І та Анни Ярославни.

Книга видана у Німеччині, 110 стор.

 

Перейти на ПЕРСОНАЛЬНЫЙ САЙТ АВТОРА


 

 


Отрывок из книги

 

І корона золота,
І палати королівські –
А на серці пустота...
Доля – кайдани князівські.
Без кохання йти до шлюбу –
То тягар на душу брати,
Віддати життя нелюбу –
То свободи вік не знати.
Та не вирок – власна доля,
Не безвихідь для жінок.
Хоч на все Господня воля,
Він дарує і дзвінок.
Лиш відчуй його підказку,
І відкриє він дорогу,
Оберне життя на казку,
Подарує шлях і змогу.

І Наречена

«Я не дам нелюбу руку!..» –
Не приховуючи муки
У сумних очах дівочих,
У кімнаті серед ночі
Плакала принцеса юна.
«...І вродлива, і розумна, –
Кажуть так усі про мене, –
Родовід благословенний.
Та рідня наполягає
І не просить, вимагає
Брати шлюб не до душі.
А брати́, наче чужі,
Навіть слухати не хочуть,
На вмовляння лиш регочуть,
Вже призначили весілля.
Що робити? Божевілля!..» –
Пошепки отак молилась,
Із поклонами хрестилась

Молода Едігна. «Боже!
І ніхто не допоможе!
Отака жіноча доля!
Не життя – сама неволя!»
Хтось постукав в двері тихо,
«Господи, з добром чи лихом?!
Уночі́!..», – прошепотіла,
Та за мить вже відчинила,
Вчувши голос королеви.
Вгамувавши врешті нерви,
І гіркі дівочі сльози,
(не почули би пронози),
Матінку мерщій впустила,
Стрімко двері зачинила.
Скрипнула броня сталева.
...Анна, мати-королева,
Доню м’яко обійняла
І чоло поцілувала:

«Я з тобою!.. Не сумуй!
Сльози відчаю вгамуй.
Краєш серце мою й душу,
Помогти тобі я мушу!»
По кімнаті з килимами,
Із розкішними вбраннями
Кроками пройшла велично,
І стурбовано, незвично,
Тихо мовила: «Нехай!
Господь Бог нам помагай!
Силою тебе вінчати
І покори вимагати –
Надто буде вже жорстоко.
Щастя від такого кроку
Ні тобі, ні нам не стане.
Мабуть, це уже востаннє
Бачимось з тобою, мила».
А Едігна несміливо
Сльози витерла й сказала:

«Вже від вас і не чекала...
Розуміючи, що долю,
Королівський шлюб-неволю
Маю все одно прийняти.
Ось, і сукню приміряти
Я погодилась», – зітхнула
І голівку обернула
До розкішного вбрання,
Що чекало вже зрання
На перині білосніжній.
Наче в піні моря ніжній
На мереживі блищали,
Променями вигравали
Перли й діаманти сукні,
Щоб здійснити незабутні
Враження та відчуття,
Спогади на все життя
У запрошених на свято.
Так прикрас було багато,
Мерехтіли серед ночі.

Не відвéсти бу́ло очі
Від весільного вбрання.
Та Едігна ще зрання
Не наважилась вдягнути,
І підбори білі взути.
Гіркі сльози проливала,
Із молитвами благала
Господа про допомогу,
Аби шлях вказав, дорогу,
Як уникнути весілля,
Що здавалось божевіллям
Із нелюбом нареченій.
Лиш душі благословенній
І дарує він підмогу.
«Дам тобі я, доню, змогу,
Шлях інакший у житті.
Знаю, що місця святі
Ти відвідати бажаєш.
А паломництво, як знаєш,
То покликання від Бога.

Молитви́ лише в підмогу
Будуть у важкій дорозі,
Дух піднімуть у знемозі», –
Королева посміхнулась,
До Едігни знов звернулась.
«Віддала наказ зібрати
Віз в дорогу. Не чекати.
Зараз вже і вирушаєш.
Попрощатись не бажаєш?»
«Чи почулося мені?
В молитвáх останні дні –
Вже і марю... Боже правий,
Обійде нехай лукавий!..» –
Так Едігна почала.
Королева не дала,
Сумніви донці сказати,
Як уміє лише мати,
Прийняла в обійми щирі:
«Будь із Богом, люба, в мирі
Та зі спокоєм в душі.

Тож поквапимось мерщій».
В очі подивилась доні,
У блакитні і бездонні,
І дістала із кишені
Під слова благословенні
Золотий дзвіночок. «Ось!»
По кімнаті пролилось
Раптом бренькання чарівне,
Мелодійне, трохи дивне.
«Це тобі на згадку, мила.
В ньому дивовижна сила,
Що підкаже вірний шлях.
На, тримай його в руках!»
Донці віддала дарунок.
Материнський поцілунок
Знов Едігни доторкнувся.
Десь на вулиці почувся
Брязкіт упряжі волів.
Цвіркуна короткий спів,
Чутно двох тварин зітхання.

…Мить короткого прощання –
І принцеса, мов на крилах,
Мов голубка сизокрила,
Стрімко зникла, розчинилась.
Королева залишилась.
Знов пройшлася по кімнаті,
Доньчині вбрання багаті
Непотрібними лежали,
Бо весільними не стали.
З сумом Анна подивилась,
Óбразу перехрестилась:
«Бережи мою дитину,
В будь-яку скрутну годину!..»
Стрімко геть пішла з кімнати.
Так князівські впали грати
Для Едігни, як схотіла,
Як у Бога попросила.




Купить скачать книгу Принцеса-цілителька

Комментарии

 

You have no rights to post comments

Последние комментарии

 


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ.пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ

Книги других издательств